Мимовух

Чи не знаєте ви Петі Мимовуха,
що ніколи і нікого він не слуха?

Всі поради пропускає мимо вух.
через те його прозвали — Мимовух.

Всі заслухались: урок новий іде —
Миомовух собі і вухом не веде.

Коли щось йому у вухо влітає,
то одразу в друге вухо вилітає.

Він схиливсь, — до скроні начебто рука,
й тут же нею в учнів зайчиків пуска.

Вчитель учням щось показує на карті —
Мимовух тим часом крутиться на парті.

Вчитель двічі зауважив, а вже втретє
виклика його, але… не чує Петя.

Шепчуть учні: — Йди до дошки, Мимовух! —
Вийшов. Став. Чи онімів він, чи оглух?

На перерві всі до нього: — Що з тобою?
— Та-а,— промимрив він на це й махнув рукою.

Так у першій чверті Петя Мимовух
цілі дні ловив старанно в класі мух.

В другій чверті й мух не стало,— не зівав,
цілу чверть ловив наш Петя в класі гав.

В третій — майже й на уроки не ходив,
бо на вулиці він витрішки ловив.

А в четвертій,— тут потилицю вже чуха,
жде він іспитів, неначе віл обуха.

  • Дмитро Білоус

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

%d блогерам подобається це: